gk logo

Авторський блог Аліси Мудрицької

Різдвяна кода. Гуцульська розколяда – негуцульськими очима

Як він невчасно прийшов, цей депутат! Маю купу термінових і незавершених справ, ще й чергую над газетним номером, а він ніяк не відчепиться: «Поїдьмо до нас у село на свято». Знаю я ці села і їхні свята. Поки доберешся туди, доведеться, як мінімум, півгодини цокотіти зубами на розбитій ущент дорозі, синіти і терпнути від холоду в обшарпаному клубі, який взимку не опалюють, а наприкінці свята не знати, коли і чим вертатися додому. Однак усі мої колеги теж зайняті, тож роль цапа (чи пак кози) – відбувайла дістається мені. Сідаємо у сільського «джипа» — «ниву» і рушаємо.

Детальніше...

Євген Сагайдачний: «Чекаю людей...»

Прикро усвідомлювати — якби не відзначення 125-річчя Косівської мистецької школи, цієї виставки могло б і не бути.

Багатьом жителям міста і району відомо, що основу Косівського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини становлять раритети зі збірки подружжя Євгена та Зої Сагайдачних — авторитетних колекціонерів творів гуцульського народного мистецтва і побуту. Тут є майже 500 експонатів з їхньої приватної колекції. Але не всі знають, що у фондах музею кілька десятиліть поспіль зберігають понад дві тисячі творчих доробків самого Євгена Яковича Сагайдачного (зарисовки, акварелі, пейзажі...), адже – не забуваймо — він був не лише колекціонером чужих творів, а й писав власні полотна. «Зберігають» – це офіційною мовою. Якщо ж говорити мовою живою, то правильніше було б сказати, що всі ці роботи сховано від людей. Не зумисне, звісно ж, на це є ряд об'єктивних причин. Але хіба шанувальникам мистецтва від цього легше?

Детальніше...

Четвер, 21 червня, 2018

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: