gk logo

Коли я читаю Шевченка…

Я – українка. Взірцем для мене є Тарас Шевченко. Це батько української нації, вірний син народу, поет та художник.

Тримаю у руках його безсмертний «Кобзар» і, читаючи, чую, як «реве та стогне Дніпр широкий», як «хрущі над вишнями гудуть», як «співають, ідучи дівчата». Бачу неньку-Україну, принижену, сплюндровану, співчуваю кріпакам, які «на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». Горджуся славними подвигами Гамалії, Підкови, Трясила, гайдамаків. Про все це писав Шевченко. Твори Великого Кобзаря допомагають нам зрозуміти, «чия правда, чия кривда і чиї ми діти». Шевченкове слово – пророче. Не старіє, не міліє, не всиха з роками, хоч і стало на папері «сумними рядами».
Дивлячись на події сьогодення, згадую Кобзареве: «не вмирає душа наша, не вмирає воля». І народжується, росте й розвивається в мені віра і надія, скроплені любов'ю та молитвою.

Дніпро, оспіваний Шевченком, споконвіку омиває Україну і тішить її жителів і на Заході, і на Сході.

Прислухаймось до Шевченка:

Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю.

Сьогодні мені здається, що Шевченко дивиться на нас і запитує: «Для кого в світі живете?». І хочеться впевнено відповісти: «Живемо для України».

Вікторія ЗЛОЧАНСЬКА, учениця 7-А класу
Хімчинської ЗОШ І-ІІІ ст.

Понеділок, 16 липня, 2018

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: