gk logo

Рідна, любима моя...

Матінко рідна, любима матусю,
Руки цілую твої в мозолях
Як ти змарніла,
як стан твій зігнувся,
Як передчасно тягар
той відчувся
На працьовитих
худеньких плечах.

Ще як були ми малі в сповиточку,
Ночі, бувало, над нами сидиш:
Витчеш із льону
для доні сорочку,
Хрестиком вишиєш
льолю синочку –
Так у труді не з'їси, не доспиш.

Ну, а коли підкрадалась часами
Хворість котромусь із нас
до грудей,
Ти, наче горлиця,
вилась над нами,
Мліла душею зболілою, мамо,
В серці носила недугу дітей.

Може, для того й купала
в любистку,
Може, для того й давала напій
З липи, щоб ми полюбили
з колиски
Працю невтомну
і трепіт берізки,
Й пісню –
окрилену владарку мрій.
Може, й для того
сукала вервечки
З шовку, щоб кожен ріс
духом міцний.
Правду казала,
що поки в гніздечку
Дітки маленькі і клопіт малий.

Все ти дала нам,
нічого для себе
Не залишила, хіба що в чутті,
Так ми дітьми і лишились у тебе,
Нам би і зараз нагнула край неба
Тільки б щасливі були
ми в житті.

Ти віддала нам любов
до краплинки,
З нею я йшов через грізні бої,
Через окопи
й фашистські застінки,
З нею вернувсь до своєї домівки,
Руки цілую за неї твої.

Ось ти вже й плачеш. Не треба, матусю,
Вірна і дружна у тебе сім'я.
Іменем сина тобі я клянуся:
В пісні не згасну,
в труді не зігнуся, --
Матінко рідна, любима моя!

Петро ОСТАФІЙЧУК, с. Хімчин.

Середа, 19 вересня, 2018

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: