gk logo

Виставка-звіт у Косівському музеї

Дуже нечасто випускники Косівського інституту (училища, технікуму, коледжу) під час зустрічей на роковини своєї матури наважуються не лише розповісти про себе, але й наочно показати чого досягли в житті.

Звичайно, більшість займається справами далекими від мистецтва – сувора дійсність перековує долі, наміри і рожеві мрії юнаків і дівчат. Немає у цьому трагедії, але нема і високого коефіцієнту корисної дії навчального закладу. Лише одиниці спромагаються повністю реалізувати свій творчий потенціал. Благі побажання Державної кваліфікаційної комісії, захопленої талановитою дипломною роботою – про подальшу науку у вищому закладі, праця за обраною спеціальністю і т.п. – іноді розвіюються вже за дверима актового залу, де відбувався захист диплома.

Тому з такою непідробною цікавістю відвідують викладачі і студенти Косівського інституту і училища декоративного та прикладного мистецтва ЛНАМ виставку творчих робіт своїх випускників 1989 року – рівно 25 років назад. У жовтні 2014 року виставка експонувалася у залах Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини її відкриття було важливим пунктом зустрічі випускників через чверть віку. Про те, що з гумором в учасників виставки немає проблем, свідчить її назва: «Запрошуємо на «чвертку», тобто 25 від 100, (а не те, що ви подумали!). З усього потоку взяли участь у виставці лише п'ятеро найбільш активних і бентежних особистостей. Мав бути шостий, але щось не склалося. Їх імена достатньо відомі у художній сфері: Мирослав Близнюк, Роман Іванишин, Роман Лучук, Анатолій Мельник, Володимир Сандюк.

Виставка була задумана давно, але будувалася практично на протязі одного дня. Попри брак часу, бурхлива енергія та дизайнерська імпровізація авторів дозволила організувати вельми цікаву і багату експозицію. Із правдивою шанобливістю ювіляри і працівники музею сприйняли можливість представити твори свого наставника, викладача технікуму в 1989 році Володимира Петровича Гуменюка. Картини «Політ на небеса» та «Зустріч» ідейно та тематично пов'язані між собою. Вони викликають світлі відчуття духовної краси, чистоти і, навіть, якоїсь трепетної задуми. Дехто з найбільш вразливих відвідувачів сприймає картини В. Гуменюка як образне поетичне вираження високого подвигу Небесної Сотні!

Анатолій Мельник представив в основному краєвиди Карпат. Він уміє знайти красу і у висохлій рослині, яку не зміг привалити щільний сніг, і у пишних лопухах, що буяють на бережку потока. Його акварелі справляють на глядача відчуття дуже близького контакту з зображенням, своєрідного «дежавю» (раніше баченого).

Велике історичне полотно А. Мельника під назвою «Зрада» передає драматичний момент полонення московським військом керівників українського козацтва Максима Залізняка та Івана Гонту, яких пізніше видали полякам і після нелюдських катувань прилюдно стратили. Динамічною композицією автор виразно показав – козаків могли захопити лише підступністю і багатократно переважаючою силою.

Полотна Володимира Сандюка ґрунтуються на авторських асоціаціях поезій Тараса Шевченка. Складною мовою графічної символіки він візуалізує знані шевченківські рядки, ставлячи їх як назву картини: «Нас тут триста, як скло...», «Наша дума, наша пісня...», «Світе ясний, світе тихий...» та ін.

Найбільше творів показав на виставці Роман Лучук. Всі вони присвячені Карпатам, особливо верховинській Дземброні, яка, очевидно, добре йому далася взнаки (одне із полотен він так і назвав: «Ох, ця Дземброня!»). Енергійними мазками, не шкодуючи фарби Роман Дмитрович зображає поетичні краєвиди, надаючи їм експресії, емоційності та змушує пригадати і свої враження від мандрівок у гори. Назви картин Р. Лучука запозичені з розмовної лексики і тим способом вони постають в нашому уявленні ілюстраціями жанру народних оповідань, чи співанок, що побутували на Гуцульщині.

Своєрідним художнім почерком відзначаються полотна Романа Іванишина. Він, в основному використовує чисті, відкриті кольори, котрі викликають у пам'яті безжурну пору дитинства. Окремо представлено твір під умовною назвою «Старі дуби», який у класичній манері зображає затишний куточок старої дубини з могутніми деревами, чепурною, наче підстриженою травою – справжній храм природи. Саме така дубина знаходиться біля відомого християнського центру «Здвижин».

Велике зацікавлення викликає вартісна колекція художніх листівок Мирослава Близнюка. Індивідуальне захоплення, свого роду хобі з часом переросло у серйозну наукову програму – матеріальна кількість стала якістю, яка дає змогу виводити повноцінні наукові результати. Особливу увагу привертає серія листівок видатного українського майстра фотографії Миколи Сеньковського із зображенням втрачених архітектурних споруд та інших витворів природи і людського таланту на Гуцульщині в цілому і у Косові зокрема. На жаль, тривалість виставки обмежена, та є надія на наступну зустріч у залах музею.

Ю. Джуранюк.

Вівторок, 27 червня, 2017

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: