gk logo

Обережно – реклама!

Ми живемо в час реклами. Інтернет, газети, стіни будівель, паркани, стовпи – всюди реклама. А особливо – на центральних телеканалах.


Переважну більшість косівчан, з якими спілкувався на цю тему, телереклама швидше дратує, ніж цікавить. Однак рекламодавці переконані, що саме реклама є рушійною силою комерції. Вони вірять у її ефективність, інакше не тратили б стільки грошей на неї.
А що і як рекламують українські телеканали? Таке враження, ніби горілка та пиво – це той «еліксир здоров'я», без якого наш народ помре. Щодня нагадують: пийте. Один відомий телеканал, рекламуючи звичайну горілку (особливої у нас мало, «з однієї діжки розливають», як кажуть косівчани), зробив таке резюме: «Оце і є справжнє чоловіче щастя!». А жінки? Їхнє щастя також у горілці? А дітки тих чоловіків? Що вони мають відчувати, коли тато приходить додому добряче «ощасливлений»?
Інша марка оковитої прикрилась брендом самої України. Мовляв, світ розпізнає нас не за якимись там національними ознаками чи культурними цінностями, а саме за смаком горілки. Назвіть, мовляв, жителю далекого Нью-Йорка марку тієї горілки і він відразу здогадається, що ви приїхали з України. Так і хочеться продовжити: «Або дихніть на нього перегаром...».
Поряд із шаленою рекламою алкоголю нам особливо наполегливо пропонують фармацевтичні вироби. Ми ж простуджуємось, кашляємо, деколи нас нудить від сумнівної їжі. Однак можемо спокійно з'їсти зайвого, бо маємо в аптеках від того пігулки. А один рекламний ролик переконує, що з тими ліками ми і «Європу навчимо бенкетувати». Тобто – переїдатися за столом. Інша телереклама пропонує ліки навіть від зайвого «щастя», які замінять квашений огірок у період «ранкового синдрому».
Є й така реклама. Показують успішну Південну Корею чи Німеччину. І натякають, що дуже швидко зроблять Україну ще багатшою. Як? А це вже несуттєво. Головне, щоб глядач звик до думки, що роботодавці (автори реклами) – десь поруч, а не в Лондоні, що це добрі дяді, які об'єдналися в асоціацію, з метою і нас, простих смертних, вивести у світ.
Звісно, мова не йде про заборону реклами. Ми живемо у вільному суспільстві. Просто у величезному потоці інформації, що котиться на нас звідусіль, маємо відрізняти зерно від полови. Інакше нас привчать до пігулок від нудоти, викликаної півлітрами вітчизняної горілки, випитої перед екранами телевізорів за здоров'я добрих олігархів-роботодавців.

Валерій САНДУЛЯК.

Неділя, 21 жовтня, 2018

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: