gk logo

Осінь у Косові була неймовірною

Першого грудня у Косові майже одночасно трапилися дві незабутні події.

Після неприємного холодного дощу з'явилася гігантська веселка і збудувала у небі фантастичної краси місток. А в цей час у виставкових залах міського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини розпочався бенефіс, героїнею якого стала осінь.
Деревам було тісно в рамах полотен. Здавалось, от-от трісне невидиме скло, крони випростають гілля, впаде на підлогу і зашурхотить під ногами жовтогаряче листя. До багатьох картин хотілося повернути обличчя і підставити його під лагідне сонячне проміння, яке звідти щедро линуло. Бенефіціантка вражала багатоликістю. Вона хизувалася різнокольоровими шатами, охоче міняла ролі -- була зухвалою і скромною, замисленою і легковажною, веселою і сумною, сонячною і туманною, спокійною і тривожною, але скрізь – живою. У залі не було жодної картини, яка би відтворила агонію передостанньої пори року, її безрадісний перехід у летаргічний сон зими.
«Осінь цього року була неймовірною», – мрійливо згадав Василь Дутка. Такою вона і залишиться на картинах учасників пленеру – студентів і викладачів Косівського інституту прикладного і декоративного мистецтва Львівської Національної академії мистецтв.
Для художнього закладу пленери – не дивина, їх проводять регулярно. Практичні заняття у студії, відтворення на полотні бездушного предмета або непорушної фігури натурника – це наче табличка множення для математика. Її треба вивчити і знати напам'ять. А от пленер більше схожий на полювання – за сонячним променем, порухом гілки, таємничим символом тіні. День дуже спішить. Художник не може його наздогнати, але мріє зупинити. У своїй уяві, на полотні.
Цього року косівські живописці поставили мольберти-тенета на осінь, але натомість самі потрапили у її пастку. Наче фатальна жінка, вона зуміла вразити, зацікавити, приворожити, звабити і юних студентів, і досвідчених викладачів. Кожен закохався і зобразив спокусницю такою, якою побачив або якою вона хотіла йому здаватись. Так з'явилися на світ кілька десятків полотен, які і сформували чудову виставку живопису з ліричною назвою «Косів осінній».
Свої пейзажі на суд вибагливого косівського глядача представили імениті художники різних поколінь: Анатолій Калитко, Василь Дутка, Іван Парипа, Микола Солтис, Василь Бойчук, Василь Перегінець, Олександра Брусніцина, Тетяна Гнидко Віктор Білий, Людмила Гавриш, Віра Загоровська. Гідно та відважно вписалися в експозицію пейзажі студентів 2-4 курсів, які представляли відділи живопису, кераміки і шкіри.
У день відкриття виставки в невеличких залах музею було тісно від студентів. Стриманої солідності заходу надавала присутність авторитетних майстрів пензля і палітри.
Молода господиня музею Вікторія Яремин відкрила дійство, тепло привітала його учасників і гостей, висловила надію на те, що експозиція пленерного живопису привабить глядачів і стане добрим стартом для майбутніх тематичних експозицій.
Завідувач кафедри образотворчого мистецтва Валентина Молинь розкрила деталі підготовки і проведення осіннього пленеру в Косові. Кафедра задумувала його як пробу сил перед поїздкою косівських студентів в Ужгород, де проходив Всеукраїнський конкурс живопису
ім. А.Ерделі. Проба сил була настільки вдалою, що явила на світ повноцінну колекцію.
Галина Юрчишин, в. о. директора інституту, подякувала викладачам кафедри образотворчого мистецтва за організоване ними свято живопису. Галина Миколаївна була впевнена в тому, що такі виставки надихають усіх її учасників і висловила сподівання, що незабаром в інституті з'являться наступні, не менш цікаві колекції творів мистецтва.
«Робота на пленері – це дуже демократичний вид навчання, – переконаний проректор з навчальної роботи Василь Дутка. – На таких заняттях зникає бар'єр між студентом і викладачем, вони стають колегами, рівними партнерами. Уміння правильно відтворити об'єктивну реальність трансформується в уміння творчо передати на папері все, що задумав з уяви. Можливо, є сенс внести зміни у навчальні плани, щоб врахувати наступні пленерні навчання. А такі виставки цінні тим, що в них передаються досвід і мистецька естафетна паличка від старшого покоління молодшому».
Цікавою і своєрідною назвав виставку завідувач кафедри історії мистецтва та гуманітарних наук Олег Слободян. Він запропонував доповнити колекцію новими роботами, доопрацювати полотна, які цього потребують, і показати «Косів осінній» хоча б у Коломиї та Івано-Франківську. «У нас є дуже класні роботи, наші митці і студенти демонструють неймовірну техніку виконання. Треба відкрити їхню творчість для широкого загалу. Це буде гарною рекламою для інституту і Косова, стимулом для наших митців», – переконував присутніх Олег Слободян.
Ідея пересувної виставки зацікавила завідуючу музеєм Вікторію Яремин, вона пообіцяла її підтримати. На цій оптимістичній ноті завершилися і це неординарне дійство, і моя розповідь про нього.
Аліса МУДРИЦЬКА.

Середа, 15 серпня, 2018

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: