gk logo

Туристів приваблюють нестандартні тури

«Активна Україна» діє вже й на Косівщині

«Active Ukraine» (http://www.activeukraine.com/) — це один з перших проектів в нашій країні, який працює у сфері відповідального та екологічного туризму. Основний напрям роботи фірми – це ознайомлення туристів-іноземців з культурою та цікавинками нашого краю. Одним із центрів такої цікавої і водночас непростої роботи стало село Космач. Тому ми вирішили детальніше розпитати про особливості такого бізнесу в Олесі Архипчук (27 років, м. Радехів), яка є одним із керівників та гідів компанії.

— Розкажи детальніше про вашу фірму «Активна Україна». Як давно ви працюєте і що пропонуєте туристам?

— Все почалося з ідеї за чаюванням на балконі Моя сестра і її чоловік працювали в Йорданії у туристичній фірмі, яка пропонувала цікаві нестандартні тури: спуск по каньйону, обід у бедуїнів і т.д.

Згодом захотіли започаткувати власну справу — вирішили спробувати таке в Україні. Отак все і почалося. З самого початку нам важливо було робити морально-етичний бізнес і тому почали більше вивчати ідею відповідального та сталого туризму. Виявилося, що це дуже затребуваний напрямок, бо щороку більше людей хочуть позитивного екологічного та соціального впливу під час свого відпочинку! Тому ми також вирішили всі наші тури вести згідно з принципами відповідального туризму. Почали їх розробляти, залучати наших друзів і знайомих, а в липні 2011 року вперше розмістили інформацію в Інтернеті. Повноцінно працюємо вже два роки, тому є куди рости і розвиватися.

— Які тури користуються найбільшою популярністю?

— Цього літа найбільш запитуваним є тур у Космач «Вихідні з гуцулами». Упродовж двох днів можна навчитися писати писанки з Ганною Линдюк, ліпити сирних коників з Оленою Кравчук, піднятися на полонину до вівчарів, скуштувати бринзи і будзу, навчитися готувати гуцульську кулешу, послухати музиканта Богдана Костюка чи трембітаря Василя Рижука, з Ганною Палійчук спробувати виготовити елементи косівського весільного віночка, прогулятися до солоного джерела та ін. Також користується популярністю тур «Нетиповий Київ», під час якого можна познайомитись із княжим містом Києвом, відвідати найстаріший храм Софію Київську, оглянути з її дзвіниці краєвиди Києва, побувати на місцевому базарі, відпочити серед мозаїчних та інших модернових скульптур на Пейзажній алеї, а також потрапити в гості до нашої приймаючої сім'ї, де скуштувати домашнього борщу та вареників, навчитися писати писанки чи робити ляльки-мотанки.

— Чому ви вибрали саме Космач для турів?

— Якось я побувала у цьому селі на заняттях «Школи традиційного народного мистецтва ім. Василя Могура» від гурту «Божичі». Користуючись нагодою, хочу подякувати за такий досвід Іллі і Сусанні — керівникам гурту. Мені тут дуже сподобалося. Склалося враження, що тут у кожній хаті якийсь майстер чи музикант проживає. Відповідно можна багато чого почути, побачити, спробувати навчитися. Тому Космач – це саме той куточок України, з яким ми хотіли би познайомити іноземних гостей. Також пізніше ми зрозуміли, що краще концентрувати свою діяльність на одному селі та районі, адже тоді наш економічний вплив буде відчутніший, ніж якби ми проводили тури по багатьох селах. Космач також є віддаленим від основних туристичних шляхів у Карпатах. А саме це найбільше подобається нашим гостям.

— Які проблеми, на Твою думку, є в туризмі України та Косівщини? Чи можливе їх вирішення і подолання?

— Я взагалі не люблю говорити про проблеми. Як на мене, то треба або їх вирішувати, або ж не говорити взагалі. Нам всім необхідно більше працювати і якимось чином змінювати країну, а не лише жалітися і нарікати!

Дороги у нас дійсно погані. Відстані в Україні велетенські. Через повільну їзду розбитими дорогами добиратися у якесь місце дуже довго і стомливо: для гостей, водія і машини. Були випадки, коли автомобілі ламалися після їзди такими екстремальними шляхами. Це також впливає на безпеку туристів, збільшує витрати на пальне та обслуговування транспорту, отже, збільшується частка транспортних витрат і вартість самого туру, зменшується кількість туристів і самих турів, бо вибираєш більш-менш доступні шляхи і меншу відстань між різними атракціями.

Садиби. В Карпатах ще досить оптимальне співвідношення «ціна-якість» за проживання. Хоча багато власників ще не розуміють, як поєднувати стиль з сервісом, адже можна зробити скромно і красиво в своєму власному стилі.

Англомовні гіди. Відсутність англомовних гідів, особливо у віддалених містечках і селах, автоматично збільшує вартість туру майже вдвічі, адже доводиться враховувати витрати на гіда та на перекладача. Не всі готові платити таку ціну.

Сміття. Його дійсно багато — як у віддалених селах, так і у великих містах. Така «культура» не може не відштовхувати. Адже важко розказувати гостям, що ми любимо свою землю, якщо біля хати чи річки — купи пластику. Коли мандруємо в горах, то стараємося його збирати, деякі гості допомагають. Але найкращий вихід не смітити взагалі!

— Чи були якісь смішні історії з іноземними туристами в Україні?

— З ними постійно весело і цікаво, але найбільше мені запам'яталося, як «бобик», який возив нас на полонину до вівчарів застряг на Свидовці. Тоді мені було зовсім невесело, бо дуже переживала, як це сприймуть гості. Але їм ця пригода навіть сподобалася – Джон (хлопець з групи) нарешті міг застосувати свою чоловічу силу. І поки водій пішов назад, до вівчарів, по коней, він вправно керував процесом «витягування» – ми носили каміння, підкладали під колеса, підкопували землю. Одним словом, часу даремно не гаяли.

— Кажуть, що іноземці дуже цінують нашу їжу, особливо хліб – це правда?

— Є таке! Навіть звичайний салат з помідорів-огірків їм тут по-іншому смакує. Бо це ж переважно свіжа, домашня їжа! Хоча щодо сала, то більшість пробує і дякує, але більше не бере. Для шанувальників нашої кухні ми цього року розробили спеціальні кулінарні тури, на яких можна навчитися готувати вареники, борщ, деруни, сирник, куліш. Плануємо наступного літнього сезону ще розширити перелік страв!

— Які враження про Україну складаються у іноземців? Чи хочуть вони сюди повернутися знову?

— Зазвичай — хороші. Оцінюємо це за відгуками, які отримуємо після завершення туру. Багато гостей, котрі побували у Львові, хочуть приїхати сюди пожити. Так фотограф Артур всі три тижні, які ми мандрували Украї­ною, мало не кожного дня згадував про те, що він би хотів хоча б місяць пожити у Львові. Вони з дружиною Бетті потрапили на Великодні свята: центр міста був перекритий, всі мали святковий настрій, веселились, були одягнуті у вишиванки, гуляли цілими сім'ями з друзями, проводились різні атракції. Все це не могло не запасти в душу!

— Що найбільше зачаровує іноземців в Україні?

— Мабуть, найперше — це люди. Ми дуже гостинна нація – відкриті до спілкування і завжди готові допомогти іноземцям, навіть якщо не знаємо мови. Майже в кожному турі були такі випадки.
Якось ми відвідували надзвичайно хорошу виконавицю автентичного співу Полісся Даню Чекун. Планували прийти, послухати, познайомитися, записати пісні і попрощатися. Але нас просто так не відпустили – таке застілля нам влаштували, що гості ще потім довго згадували. Це було таки весело — з цими чудовими бабцями отак от сидіти і пити тости за мир.

На Франківщину до нас приїжджали блогери Майк і Кет. Водій маршрутки Івано-Франківськ-Коломия пан Ігор вирішив купити їм квитки в Космач, годину з ними чекав до автобуса, допоміг сісти в нього і при цьому, взагалі не знаючи англійської мови, чудово з ними побалакав.

В Космачі наша приймаюча сім'я теж кожного разу старається зробити так, аби гостям якнайбільше сподобалося. Мені самій кожного разу надзвичайно приємно відвідувати цю родину. Туристи вже ходили з ними на полонину, на хрестини, до церкви на Спаса і т.д. Всім іноземцям таке залучення до місцевих традицій надзвичайно подобається, бо саме так можуть відчути країну.

Також гостей в Україну притягує невідомість. Незважаючи на те, що наша країна — найбільша в Європі, про неї ще досить мало написано і сказано. Наприклад, мені розказували знайомі фотографи зі США, що вони зайшли в бібліотеку, у розділ «Путівники», і вибирали інформацію про ту країну, про яку таких довідників представлено найменше. Про Україну було тільки два, тому вони вирішили приїхати сюди. А ще багатьом іноземцям, якщо вже потрапляють у село, хочеться спробувати доїти корову, і всі, без винятку фотографують фіру з конями.

Фінансова сторона мандрів в Україні теж має свою вагу. В нас ще порівняно дешеві ціни для іноземців. Хоч в нас люблять підвищити різко ціни для туристів, але не в 10 разів. У нас не треба платити за кожну найменшу послугу. Наприклад, фотографи, про яких я розповідала, запитували, скільки мені треба буде платити людям за фотографію? З'ясувалось, що раніше вони їздили в Румунію, теж у селах фотографувати людей — намагалися відтворити за допомогою фотокамери «Історію всього життя в одному погляді». І там за кожну фотографію люди очікували грошей. В Україні ж з радістю і зацікавленням дозволяли себе фотографувати (особливо в Карпатах, де мало не кожна бабця чи дідусь казали: «Зачекайте хвилинку, я ж не прибрана», — а тоді — шасть у хату, і вже за 5 хвилин виходять у повному гуцульському строї). Люди в нас ще здатні задарма показати дорогу, провести, а то й підвезти куди треба, і в цьому є якась людяність.

— Що неприємно вражає гостей в нашій країні?

— Чесно, навіть важко отак згадати якийсь негативний відгук. Я вже згадувала погані дороги. Коли ми їхали з туристами з Норвегії у гості до пасічника то довірилися супутниковому навігатору, а не місцевим порадам, поїхали, як то кажуть, «коротшою, але довшою дорогою». Навіть мені, вже звиклій до таких ям і «калабань» через усю дорогу, стало страшно, і я молилася тільки про те, аби автобус не застряг серед поля. Хоча потім туристи казали, що це був цікавий досвід для них – адже приїхали побачити країну — все як є, а не лише швидкісні траси. Беремо гостям купейні квитки, але навіть і в таких вагонах часом буває брудно і затхло.
Це радше нас неприємно вражає певний стан речей у нашій країні. Зазвичай, гості їдуть сюди за враженнями і готові бачити-пережити ще гірше. Можливо, тому в них завжди позитивні відгуки, коли бачать, що не все в нас аж так погано, як часто пишуть закордонні медіа.

— Опиши класичного туриста-іноземця в Україні.

— Це важко зробити. В нас бувають різні групи: і пенсіонери, і сім'ї, і молодь, і ті, котрі мають якесь коріння в Україні, і ті, котрі їдуть сюди через таємничу невідомість і «нетуристичність». Є ті, котрі готові жити-спати в наметах, а є й такі, котрим важливо оселитись у кімнаті з душем в садибі (таких до нас приїжджає найбільше). Хоча є й такі, котрі шукають вже більш люксичних варіантів. Але всі вони прагнуть пізнати країну, познайомитися з людьми, спробувати пожити, як місцеві.

— Мало людей добре знають англійську в нашій країні. Це створює багато проблем для іноземців?

— Якщо чесно, то це трохи незручно. Навіть не те, що багато людей не знають, а те, що майже всі дорожні знаки не дубльовані латиницею, а в деяких віддалених селах їх узагалі немає. Хоча в містах, особливо у Львові, ситуація набагато ліпша. Є вказівники, оголошення англійською, багато молоді може хоч так-сяк пояснити дорогу англійською, є інформаційні центри і т.д. Правда, більшість наших турів орієнтовані на села та непроторені стежки, тому з англійською в нас там складно.

Розмову вів Тарас Пасимок.

Від редакції: Більше інформації про туризм на Косівщині можна отримати на сайті проекту «МапаКосів» http://mapakosiv.if.ua/

Вівторок, 24 жовтня, 2017

Будь-ласка, поділіться даною сторінкою через запропоновані мережі: